Постукай по дереву

"Це ти!" - десь чується здаля.
І холод обіймає теплі руки.
І сковує навічно в тихих муках,
Розставивши в путі лиш дзеркала.

"Це ти!" - як сон чарівний знов...
Я прокидаюсь у холоднім поті.
І знову плаваю в своїм болоті,
Штовхаюси вперед гарячу гров.

"Це ти!" - хто, я? Не розумію слова.
Як різко в серці розквіта неспокій,
І очі ще шукають правду, поки...
"Лети!" - вже чітко розумію мову...

* * *

... Якось залишиться навічно жити спокій -
Моїх небесних снів відкрите джерело.
Я тут живу, допоки чути кроки
Того всього, чого ще не було.

21.07.2008р.