Постукай по дереву

всьо йде на поправочку. рани заживають, хвороби виліковуються. рідні та близькі так само все міцнішають. вимальовуються якісь плани на найближчий відрізок життя

так пагляджу, фрызбі зараз -- модная гульня....
ну хто б мог падумаць. у чым прычына такога ажыятажу??? 

http://slonyk.com/blog/3079.html

Мокрые дети в грязных кедах
Отбились от отцовской руки…
В отравленных пылью лужах летних
дохнут розовые шнурки,
Тащатся по мощеным улицам.
Дети жмутся друг к другу крепче,
Дети эти ужасно сутулятся,
На их немного грязные плечи

сыплется вечер.
И проливается псевдорок.
дети-эмо устали нервничать,
Лижут один на двоих рожок

И друг об друга бьются пирсингом.
Детям-эмо не впадлу расплакаться,
Книг не читали, даже Кинга,
Дети не солнца, а лампы кварцевой.

Любят без памяти Билли Каулитца,
не зная, как впрочем и я, пола.
Если они начнут размножаться
Пиздец нам наступит слишком скоро

Они протухают от равнодушия,
С глаз осыпается штукатурка.
скажите, с хуя ли им быть послушными
Детям-изгоям, детям-придуркам?!

Не вспоминай, как мы росли голыми,
не спрашивай сердце их мать согрела ли…
Дети-эмо больны на голову.
Это мы их такими сделали…

http://slonyk.com/blog/3078.html

Одиноко квартире,
засыпаю – привычка.
Твоим взглядом покрылись
поржавевшие спички.
Вот с карнизов свисают
желтоватые тени,
и рисуют мне сани
на покрашенных стенах.
Неожиданно ясно
смотрит плюшевый мишка –
Начиталась напрасно
фантастических книжек!

http://slonyk.com/blog/poems/3077.html

Присвячується
Володимиру Ковальчуку :)

Річка
Я не вмію плавати…

Казав, що будеш рятувати
раптом щось.
Та сам ледве чіпляєшся за камінь,
коли пороги життя
тебе випробовують…

цікаво, а чого в річці жаби?
хоч так ще краще — зловлю одну і хай потягне мене
за собою — не задарма ж
каламутить воду!

Мені б прибитися
до берега!
Але сьогодні четвер — суїцид почекає — о сьомій я читаю вірші…

http://slonyk.com/blog/3076.html

Не надо в платочек плакать,
И жаловаться на насморк!
Вот видишь: на улице слякоть
— весна идет…А ты плакса!
Вода доберется до кожи…
Мне холодно! Успокойся!
Вокруг хорошо все же!
Малыш, улыбайся солнцем.
Придется одалживать зонтик
У старой уже Мери Поппинс…
«Пиносолом» закапаю носик
Тебе, небо! Сейчас не осень!

http://slonyk.com/blog/poems/3075.html

Надоело быть мухой затравленной
взгляда лупы твоей опасаться;
подорожника листьями рваными
твоим ранам казаться медбратцем;
пузырьками всплывать, кружа голову,
из шампанского, чтобы в дар иль нет
шрамом в память, как в корни у тополя,
стать пометкою на календарике.

недалеко від студмістечка на зупинці є інфраструктура. Раніше ця інфраструктура являла собою копі-центр з широкоформатним плотером. Плотер приносив надприбутки через близькість общаг зі студами-архітекторами та рештою майбутніх інженерів. Власником інфраструктури є силовий начальник овіяний легендами, нібито він тримає в підвалі чувака, який пише для нього романи. Ті романи під іменем начальника продають у копі-центрі. Тепер інфраструктура розвинулася і для студентів вимахали гастроном, де крім хавла також продають романи силового начальника. А біля гастроному - гендель. От йдемо ми там вчора, а з генделя просто для студентів за столиками лунає:

а із лєса навстрєчю
мєртвєцу-чєлавєку
вышел волк в тілагрєйкє
і расставіл клыкі

ну так добраніч...

vvvliebevvv

ЗАТРАВИЛИ НАХ!

Йобана жара - 100 літ на влазив в хохлосрач! (Перед цим дєвушко спробувало посрати на Україну)

http://slonyk.com/blog/3074.html

Янголи місять пироги
пахне пирогами
все більше
вони поспішають
миски дзенькають, ложки
гребінцями розмішують сметану
мастять пироги
сотнями гребінців
які невпинно оновлюються
все швидше
небо тоне в тісті
навколо одне тісто
крила ластівок злипаються
вони розбиваються о паркани, будинки
голоси губляться
засмоктані тягою печі
усі очікують
біжать кудись

янголи встигають до вечері
напекти пирогів
для кожного
та
хіба вони питали
чи хтось зголоднів

Дамафон бывае такім.... "западлом"))). Не абсалютным, але істотным.  У такія моманты  ўзгадваю  тое вядомае  "что-то  гладко все пошло, тут же вышло Западло!"))))))))))) 

http://slonyk.com/blog/poems/3073.html

Оригінальна пісня — «Three Point One Four» by Bloodhound Gang

Щось не подобалось в мені тій, що була зі мною разом —
мАбуть то була лезбійка, або ще якась зараза.
Вона була красива, наче ранняя весна,
Гаряча, наче сонце, тільки не така ясна.
Так, я, певно, помилився, та тоді я не зважав —
вона була облуплЕна, як зіржавіла труба,
і така вся волохата, як звірятко на екрані,
тож моя любов померла, наче зебра у вулкані.
Хто зустрів – той і з'їв, і по що чекати дива,
Із букетом наче дурень у стінОподібній зливі.
Так, я білий, це сумісно з будь-якими кольорами.
Може я шукаю дівку, яка схожу на мою маму?
Та чи багато в вас знайомих із татухов на сідниці,
Що статевими губами можуть грати на сопілці?
І, якщо так розібратись, то куди це все веде?
Я завжди у їхніх рисах прагнув бачити себе.

Приспів
Мені потрібна новенька піхва
Якась – все рівно, новенька піхва.
Яке, все ж, рідне це слово – піхва.
Маленька німфа, маленька німфа…

Ви послухайте, я знаю, жінки трохи як собаки,
і що більше застаріють, то простіше їх знімати.
Я б зайняв цю порожнину, я навів би лад і спокій,
Та стареньким краще вмерти, ніж пограть зі мною в покер.
Але вік тут не до діла, мій підхід – гастрономічний:
менше жиру, більше перцю, геть характер істеричний.
Даєш анорексИчних, легеньких і компактних —
і замість ресторану ми підемо до театру.
Може мати дурні звички, заведе щура чи кішку,
лиш би не молола мозок за якусь відкриту кришку.
І нехай розпустить кігті, лиш не вліжку, правду в очі —
я побоююсь дівчИни, що мене зв’язати хоче.
Може бути незалежна, і розумна ще до того –
Вона зробить мені добре, я раніш не знав такого.
Хай навіть знає інтеграли, це все добре, та але,
я за першої ж нагоди в ній шукатиму себе.

Приспів пісні повторюється.

показав webgrossmeister

http://slonyk.com/blog/poems/3072.html

…Поруч пустелі вОгняні
by Smile Wider

ФортИ оборони Чортополя*
сховали мене у пітьмі.
Ми всі наче прикопані,
ми майже святі і значні.

ФортИ оборони Чортополя
нависли над нами хмарами.
ФортИ виглядають сохлими,
хоч створені бути знаними.

І ось я лину до сонячних
місць, у піснях оспіваних.
Місцеві лузають соняшник,
а я залишаю дІвчину.

Ми пили у тиші вовняній,
шукаючі в людях дива.
Десь поруч пустелі вОгняні —
нем же горілка з пивом.

Сонце котить до заходу,
ми, схоже, котим до Львова.
Помри, ностальгіє трахана,
здохни на добрім слові!

*місто взяте у Андруховича.

всім моїм м"ясоїдам кабачки можна згодувати хіба начинені м"ясом. 

 

гуляння під дощем надихає на кулінарні експерименти. між двома фотками 45хв духовки. а так і не скажеш.

http://slonyk.com/blog/poems/3071.html

Гризи мене так неспішно…
Знаєш, я згоден розпАстись
шматками у твоє ліжко,
шматками тебе обкласти.

Гризи мене трохи згодом,
бо я не тримаюсь купки.
Знаєш, я навіть згоден
скласти для тебе зубки.

Бачиш, ти посміхаєшся —
отже, усе чудесно.
Бочу, що ти вагаєшся —
мАбуть, я краще щезну.

Знаєш, не змінюй програму,
далі займаю свою нішу.
Усе не так вже й погано —
усе набагато гірше.